?

Log in

rolland_92 [userpic]

Василівка ч. І. Місто, Попови.

   Ще одним надзвичайним місцем де довелось побувати в жовтні 2016 р. під час мандрівки по Запоріжжю та Приазов"ю стало місто Василівка. Населений пункт розташований на перетині залізничних та автомобільних шляхів, один з яких, найголовніший Е-105 веде з Криму в Харків. Василівка ж половинить дорогу від Мелітополя до Запоріжжя, і таким чином, стає ніби межею між Приазов"ям та великим Запоріжжям. Про це зокрема свідчить доволі розвинений автовокзал, з не менш розвиненою в ньому торгівлею.

  А надзвичайним цей районний центр для мене видався чеерз те, що я тут побачив порівняно багато автентики. Найвідоміша пам"ятка тут, звичайно ж, садиба-замок Попова. Але в цій частині ми ознайомимось з рештою міських пам"яток, не менш цікавих, важливих, і, звичайно ж, автентичних:)


1. Траса з Мелітополя і пам"ятник шляхобудівельникам. Незвичний такий.

2. Поліцейський пост на шляховій розв"язці. За ним автомобільний міст через р. Карачокрак, тут вона впадає в Дніпро (з лівого боку), а саме, у Каховське водосховище.

3. Вирушаємо вулицею Собороною в пошуках Садиби Попова. На підйомі бачимо пам"ятник в якому мене привабив орден Червоної Зірки. Вже зараз я роздивився, що він стосується не ДСВ, а вторгненню радянських військ в Афганістан. Судячи з дат - загиблим строковикам. Жах.

4. Житловий будинок подібний до мелітопольских. Щоправда, без черепиці і великих балконів. Бачимо як прокладено над землею газопроводи.

5. Ось з цього, можемо судити чиє ім"я раніше мала вулиця Соборна. Позаду парк і, власне, напрямок до садибного комплексу.

6. Ось таким стовпчиком закарбувалась тут комуністична епоха.

7. А от тепер автентика (хоча до цього теж була вона, тільки радянська). Подивіться як вишикувались у хронології будинки! Собор (XIX ст.), адміністративна будівля (сер. ХХ ст.), і ще якийсь будинок, можливо магазин (кін ХХ ст.). Про два перші тепер детальніше.

8. Собор, то собор, але першопочатково це земська чотирикласна школа збудована в останнє десятиліття ХІХ століття. Як каже нам тут вікіпедійний звід пам"яток, яким я і далі тут користуватимусь.

9. Біля храму хрест на честь 102- ліття хрещення Русі та меморіальний камінь пам"яті жертв голодоморів, політичних репресій та громадянських конфліктів. А, як все разом згадали.

10. До бічного храмового фасаду примикає головна адімінстативна будівля міста. Тут міська рада, виконком і ще якісь дві установи. На міському гербі є й фрагмент дворянського герба тутешніх батьків-засновників.
   Тут приділю трішки уваги міській історії. Хоч і до XVIIIстоліття тут велась життєдіяльність, все ж Василівка завдячує своєю появою очільникові канцелярії Г. Потьомкіна-Таврійського - Василю Попову. Про назву міста я думаю казати не треба, Ви вже здогадались. І от хотів написати, що Василівка як раз є прикладом колонізації Півдня України дворянами не з Західної Європи, так ні. І це буде не зовсім доречно, оскільки сам Василь Степанович походив з тодішньої Речі Посполитої (з Мазовії). В подальшому Василівка - дворянське гніздо і один з центрів діяльності цієї родини.

11. Така от, для когось ностальгічна, принада для розклеювання афіш. Тепер перейдемо на вулицю Лікарняну і до головної частини цього запису.

12. І ось вже починається старий садибний комплекс Попових. Господарчі споруди кін. ХІХ ст.

13. Ріг будинку та його оздоблення.

14. Бічний фасад. Він же на титульному фото.

15. Зауважте, дах перекритий не металевою, а керамічною черепицею. Зверніть увагу до інформаційної таблички заповідника. До них ми ще повернемось тут і в подальшому. Чому одна частина будівлі побілена, а решта ні - не знаю. Цікава напрочуд зелена трава, у жовтні (!).

16. Назвемо це вхід.

17. Архітектурні деталі оздоблення.

18. Розглянемо подвір"я.

19. На ньому знайшлось місце для заповідної купи цегли та грязюки.Сірого кольору під металево-черепичним дахом - маєткова контора. Ще тут має бути житловий будинок управителя та економічна споруда. Можливо фрагмент чогось у правому куті.

20. Вигляд з економії на вулицю.

21. Василівська дільнична лікарня ветеринарної медицини.

22. Про що нас сповіщає така збережена табличка.

24. З іншого боку південноукраїнський дворик з садочком.

25. І зараз пост наближається до кульмінації! Лікарня це частина першого тутшнього маєткового будинку поміщика! Це його бічний фасад (а на попередньому фото можна було розгледіти тильний).

26. Пам"ятка часів Катерини ІІ, і можливо ще й Потьомкіна (він як раз у жовтні 1791 р. помер.) Живий свідок часу освоєння Півдня України, тієї самої Новоросії. Цікавою є інформація про трофейний будівельний матеріал, а саме - рангоут та детілі корпусів захоплених під час Російсько-турецької війни галер супротивника.

27. Головний фасад будівлі з парадними сходами. Зверніть увагу, тут немає мережив, мушель тощо. Сурово. В той час лише треба було працювати над, так би мовити, приборканням даного регіону, а вже потім влаштовувати тут рай на землі. Щоправда колони нині не такі, як раніше.Судячи з фото на стенді. Нині тут розміщується дирекція заповідника.

28. А поруч можна побачити ще один експонат. Місцева цегла з маркуванням "П". Як Ви розумієте не випадково. Припускаю, що даний артефакт вже з нового маєтку, оскільки там цього матеріалу зберігається в дуже великій кількості, і власне садиба-замок з такої цегли й мурована.

29. Дивлячись на садибу, з лівого боку під вишнею буде льох.

30. З діркою в даху він виглядає як пограбоване курганне поховання. Можна розгледіти склепіння.

31. Автентика. Шматки, уламки історії тут всюди! Кримська черепиця севастопольської фабрики.

32. Маєткові споруди на фоні довгобуду. А що, Василівка справжнє місто, і такі речі тут  теж є!)

33. Потужність історії! Вона тут, у вигляді бруківки, прбиває сучасний асфальт і лине до шанувальників. Хоча це фото можна і більш злободенно підписати, погодьтесь.

34. Житловий будинок Петровських, кін ХІХ ст., з комплексі маєтку. Крім всього іншого він має крсиву огорожу.

35. Таких модифікації загальновідомої таблички ще не зустрічав.

36. Ось ще вдалось знайти таку огорожу, навколо якоїсь медичної установи, здається (а далі будинок Петровських).

37. Гадаю вона теж не нова. Зверніть увагу на тротуарну плитку.

38. Деталі огорожі.

39. Стовпчик.

40. Ще вдалось зафіксувати житловий будинок лікаря кінця ХІХ ст. Як бачите у Василівці чимало цікавого і крім садиби-замку Попова! Зверніть на це увагу буваючи тут. До того ж все мною перелічене розташоване по дорозі до основної, так би мовити, пам"ятки. В подальших частинах розповім вже детально про новий маєток та музей в ньому, а тепер, як і обіцялось в назві трішки про Попових (вже радиційні історії про дворянські роди в цьому журналі):

 Хоч даний герб Поповими набутий у 1801 році, все ж його фрагмент містить частину старовинного польського шляхетського гербу "Побож". Успішний розвиток цього сімейства завдячує участі його найяскравішого представника в багатовекторній кампанії по засвоєнню українського півдня в кінці XVII ст. Судячи з відгуків сучасників доволі не дурний був Василь Степанович. Крім Василівки Попов отримав від Катерини ІІ мажтки на Полтавщині та в Криму. Загалом з Півднем України і буде в подальшому пов"язане життя цього роду. Цікавим фактом є те, що Попов - 1-й, даруйте, що його так назову, був хоостяком, а його офіційні сини - позашлюбні. Ось так. В основному ж, Попопви в подальшому - військвики вищих рангів, серед яких і кавалери вийщої військової нагороди Російської імперії - Ордену Св. Георгія. учасники воєн з Наполеоном, турками та народами Кавказу, предводителі дворянств та особи належні до почту його величності. Військови був і Василь Попов, який і збудував тут дивне цегляне творіння, потім цей витвір і стане замком Попова. Його син за заслуги предків в засвоєнні південноукраїнських земель та приєднанні Криму до імперії буде конфіденційно просити Таврійського губернатора наділити рід почесним найменуванням - Кримські, але клопотання будуть відхиленні. В 1916 р. зазначили, що рід надто молодий для таких почестей (хоча після падіння Рос. імперії таким титулом буде наділений військовий діяч Білого руху Слащов).
  З спадщиною ж цієї родини продовжимо знайомитись у наступних записах. Усіх з Водохрещам!