February 9th, 2010

Запорожець

Повинен пам'ятати!!!


 

 

   Вранці, 9 лютого 1923 року, дозорець відчинив двері камери №1 і подав отаманам-в'язням бак із окропом. Один з отаманів прийняв бак і раптом вилив окріп дозорцеві на голову. Вдушивши дозорця, повстанці забрали ключі, револьвер і вийшли на коридор. Відімкнувши другу камеру, всі разом направились донизу.   На сходах скрутили ще одного дозорця і вскочили у приміщення варти, де вдалося захопили чотирнадцять рушниць та набої. Та начальник варти, поки вдушили його, встиг ще вистрелити. Варта на подвір'ї повернула кулемет на вихідні двері й, тільки повстанці було направились до виходу, – відкрила вогонь по дверях. Тим часом з другого будинку вискочила вартова сотня та оточила тюрпод. На двері навели ще один кулемет. Отамани повернулися на другий поверх, забарикадували сходи і відкрили вогонь з рушниць з вікон. Проте з часом тюрпод оточив додатковий військовий підрозділ, що надто ускладнило ситуацію. Повстанці стріляли зрідка, аби жоден набій не пішов даремно. У відповідь по вікнах в’язниці був відкритий вогонь з вулиці. Тоді холодноярці відімкнули усі камери і почали підпал тюрми. Проте з часом приїхали пожежники і вогонь загасили. Бій продовжувався. Ті, що мали рушниці, стріляли. Майже чотири години серед Києва точився бій. Коли лишилося по одному набою на кожного, отамани, поцілувавшись, стали посеред коридору парами, один проти одного. Кожний тримав однією рукою свою рушницю, іншою – направляв цівку товаришевої рушниці собі в серце. –  Увага! Живе Україна! Один! Два! Три! Шістнадцять тіл впало на підлогу. Так скінчилося життя борців за волю України –славетних отаманів, яким поміж усіх інших ватажків народно-визвольного руху того часу вдалося стояти на смерть проти більшовицької орди найдовше.

 Вічна Пам'ять …

                             

                       

                    Слава Україні!

                    Героям Слава!


  Гайдамаки та отамани Холодного Яру , що прийняли козацьку смерть під час повстання в Лукянівській в’язниці 9 лютого 1923 року :

 

 

1) Добелас-Панок Едуард Юрійович.
2) Пичкулич Петро Петрович
3) Жуковський Семен Іванович.
4) Пашков Павло Іванович.
5) Заєць Іван Никифорович.
6) Гуменюк Йосип Павлович.
7) Ранцев Григорій Маркович.
8) Левицький Іван Іванович.
9) Захаров Сергій Павлович.
10) Левицький Федір Іванович.
11) Татищев Сергій Сергійович.
12) Мельник Іван Васильович.
13) Данилевич Семен Захарович.
14) Листопад  Ілля Трохимович.
15) Красниченко Григорій Харитонович.
16) Ножин Михайло Андрійович.
17) Петренко Дмитро Йосипович.
18) Певнев Григорій Харитонович.
19) Якубовський Михайло Іванович.

20) Петриковський Микола Адамович.
21) Погуляшенко Петро Ілліч.
22) Колитюк-Гейша Григорій Костянтинович.
23) Загородній Ларіон Захарович.
24) Голик-Залізняк Мефодий Фокич.
25) Компанієць Тимофій Архипович.
26) Добровольський Олексій Трохимович.
27) Здобудь-Воля Костянтин Якович.
28) Цап Василь Дмитрович.
29) Опока Микола Іванович.
30) Турок Михайло Степанович.
31) Гайовий-Грисюк.
32) Дробатковський Юрій Володимирович.
33) Ляшенко Іван Якович.
34) Черкас Корній Тимофійович.
35) Куниця Михайло Антонович.
36) Гупало Денис Мусійович .
37) Олійник Григорій.
38) Куценко

 

 

(З рапорту заступника повноваженого представника в Правобережній Україні

М. Фріновського 10. 02. 1923 р.)

 

* * *

 

 

Яковенко Григорій  – загинув у Лукянівській в’язниці 6.02.1923

 

Василь ткаченко – помер у Лукянівській в’язниці 15.02.1923

 


Запорожець

Вшанування 81-ї річниці повстання у Лук'янівській в'язниці



   Величезна подяка всім хто долучився))) 81 рік тому отамани та гайдамаки Холодного Яру показали, що вогонь з Холдного Яру не погас не дивлячісь ні на що) Ми сьогодні своїм вчинком засвідчили, що той вогонь досі горить в наших серцях!
Слава Україні!
Героям Слава!